6-го січня 1709 року козаки Івана Мазепи разом із шведськими полками короля Карла ХІІ почали штурм містечка Веприка, у якому перебувала московська залога.
Містечко не мало складних фортифікаційних споруд, але було огороджено чотирикутним 6-8 метровим земляним валом та палісадом із соснових колод, а також ровом. Комендантом Веприка на той час був полковник Вільям Фермор (шотландець за походженням), його заступником був командир батальйону Івангородського піхотного полку підполковник С.Я. Юрлов.
Українсько-шведському війську не вдалося відразу захопити містечко і вони взяли його в облогу.
Карл XII послав до обложених парламентерів з пропозицією здатися, обіцяючи зберегти їм життя та майно.
18-го січня московський гарнізон Веприка капітулював. Карл XII дотримав обіцянку, зберігши життя московитам, і на додачу видав кожному полоненому, на знак поваги за виявлену мужність, по 10 польських злотих.
Мимоволі приходить на згадку інший епізод Північної війни – захоплення московитами гетьманської столиці – Батурина 13-го листопада 1708 року, коли нападники безжально знищили усіх захисників та після страшних катувань і тортур вбили більше п'ятнадцяти тисяч мирних мешканців.
Ось Вам для порівняння: шляхетний вчинок благородних Лицарів і страшний злочин дикої орди...
На світлині: картина художника Ернста-Йоганна Лісснера «Штурм Веприка в 1709 році».
Немає коментарів:
Дописати коментар