Дякуюємо. Пам'ятаємо.

     23 травня - День героїв!

Це свято встановлене на честь борців за волю українського народу, які протягом століть захищали незалежність та територіальну цілісність нашої Батьківщини. У цей день Пишненівська бібліотека філія вшанувала пам'ять полеглих захисників - односельців. 

     Ми схиляємо голови на знак глибокої шани перед подвигом українських воїнів, борців за незалежність,  які сьогодні тримають небо над Україною. День героїв — це символ нашої незламності, національної гідності та історичної пам'яті про тих, хто віддав найдорожче заради вільного майбутнього свого народу. Пам'ятаймо та шануймо наших героїв, адже саме завдяки їхній мужності та самопожертві тримається наша держава! 

Слава Україні! 

Героям Слава!

Моя вишиванка - це мій оберіг

 Моя вишиванка з тоненького льону.

На ній срібні квіти із шовку й озону.

З поліського вітру, з травневої зливи.

А поміж листочків шипшина і сливи.

На кінчику голки мої давні мрії.

На ниточці сльози невтішні, самії.

А хрестики з поту, з роботи і втоми.

Моя вишиванка - це крапки і коми.

Це слово батьківське. Це думка матусі.

Моя вишиванка - це хліб на обрусі.

Солодкі марелі у здобному струдлі.

З калини наливка у глинянім кухлі.

А ще ця весна у зеленім відтінку.

Це яблуня, грушка в хрещатім барвінку.

Солодке і гірке, що капає з гілки.

Це вікна і двері і хатні причілки.

Я шию роками, я шию словами.

Я - "щастя моє" - промовляю вустами.

Це щастя моє, що вишИвана доля

Пройшла через все і вернулась до поля.

До квітки-волошки, до ґедзя, до бджілки.

Моя вишиванка з вишневої гілки.

На ній ясне сонце, білесенький сніг...

Моя вишиванка - це мій оберіг!

Я свою душу пустив у душу народу...

   Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871р. в с. Русові (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім'ї заможного селянина.

В. Стефаник написав не так багато, але його новели вражають своєю правдивістю, оригінальністю і художньою досконалістю. 

Ім‘я письменника стоїть поряд з іменами найвидатніших новелістів світу.

Перша збірка новел – "Синя книжечка", яка вийшла у світ 1899р. у Чернівцях, принесла Стефаникові загальне визнання, була зустрінута захопленими відгуками найбільших літературних авторитетів, серед яких, крім І. Франка, були Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, стала помітною віхою в розвитку української прози. Автор "Синьої книжечки" звернув на себе увагу насамперед показом трагедії селянства.

Новели "Катруся" і "Новина" належать до найбільш вражаючих силою художньої правди творів Стефаника. Вони стоять поряд з такими пізнішими його шедеврами, як "Кленові листки", "Діточа пригода", "Мати" та ін. Майстерно змальовано в цих творах трагічні людські долі. 

У 1900р. вийшла друга збірка Стефаника – "Камінний хрест", яку також було сприйнято як визначну літературну подію. Для другої збірки Стефаника характерне посилення громадянського пафосу (завдяки таким творам, як "Камінний хрест", "Засідання", "Лист", "Підпис"). У другій збірці головне місце займає тема, що хвилювала письменника протягом усього творчого життя, – одинока старість, трагедія зайвих ротів у бідних селянських родинах. 

1901р. вийшла в світ третя збірка новел Стефаника – "Дорога", яка становила новий крок у розвитку його провідних ідейно-художніх принципів. Це наявне у своєрідній поетичній біографії Стефаника "Дорога" та роком раніше написаній ліричній сповіді "Confiteor", що в переробленому вигляді була надрукована під назвою "Моє слово".

Тема матері і дитини, жертовності материнської, батьківської любові з'являється в Стефаника у життєвому переплетінні з іншими темами ще в збірці "Синя книжечка" ("Мамин синок", "Катруся", "Новина"). Наявна вона й у збірці "Камінний хрест". У "Літературно-науковому віснику" за 1900р. український читач відкрив для себе Стефаникову новелу "Кленові листки", яка стала окрасою збірки "Дорога".

1905р. вийшла в світ четверта збірка письменника – "Моє слово". В ній уперше була надрукована новела "Суд", яка завершує перший період творчості Стефаника.

У пору імперіалістичної війни і великих соціальних потрясінь, розпаду Австро-Угорської імперії і народження Радянської країни Стефаник знову береться за перо новеліста. Почався другий період його творчості, не такий інтенсивний, як перший, але з чималими здобутками. Хронологічним початком цього періоду можна вважати новелу "Діточа пригода" (написана восени 1916р., а опублікована на початку 1917р.).

1916р. Стефаник пише новелу "Марія", яку присвячує пам'яті Франка. За "Марією" письменник публікує шість новел, які разом із двома названими творами другого періоду ("Діточа пригода" і "Марія") склали п'яту збірку – "Вона – земля", видану 1926р.

У 1927–1933 рр. Стефаник опублікував ще більше десяти новел.

В останні роки життя Стефаник пише також автобіографічні новели, белетризовані спогади. До них належать такі твори, як "Нитка", "Браття", "Серце", "Вовчиця", "Слава йсу", "Людмила", "Каменярі".

У роки перебування Західної України під владою Польщі Стефаник жив майже безвиїзне в с. Русів, де й писав останні твори у вільну від хліборобської праці.

Помер 7 грудня 1936 року.

До 155 річчя від дня народження В. Стефаника в Пишненівській бібліотеці проведено огляд творчості талановитого письменника.

Ми йдемо до Євросоюзу

     День Європи - це щорічне свято, яке відзначають у країнах Європейського Союзу 9 травня. В Україні цей день офіційно відзначають з 2003 року. Від 2023 року – синхронно з країнами ЄС, 9 травня. Це символічне підтвердження нашого європейського вибору та прагнення до миру і розвитку.

Головною метою відзначення в Україні Дня Європи є:

формування позитивної громадської думки щодо євроінтеграційного курсу України;

ознайомлення якомога ширшого кола громадськості з європейськими цінностями та традиціями;

популяризація загального європейського культурного надбання серед громадськості, зокрема, молоді;

залучення населення регіонів України до діяльності, пов’язаної з інтеграцією країни до ЄС.

Познайомитись ближче з Європою, її країнами та народами, природою, історією, традиціями та пам’ятками можна з виставки-експозиції «Ми йдемо до Євросоюзу», яка оформлена в Пишненівській бібліотеці філії.

Пам'ять єднає покоління

 8 травня — День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років

Сьогодні Україна вшановує тих, чиє життя обірвала Друга світова війна — найкривавіша трагедія в історії людства. 

    8 травня для нас — це день глибокої пошани до кожного, хто боровся з нацизмом, і нагадування про те, яку надвисоку ціну наш народ заплатив за право жити на вільній землі. Пам’ятаймо тих, хто загинув на полях битв, у концтаборах та під час окупації. Вклонімося тим, хто вижив, відбудував країну з руїн і передав нам неоціненні уроки історії, головний з яких — єдність перед обличчям агресора. Ми маємо бути гідними цієї спадщини та не повторювати помилок минулого, твердо знаючи, що зло завжди має бути покаране. Ми висловлюємо щиру вдячність усім, хто боровся тоді, і кожному, хто продовжує боротьбу за свободу, людську гідність і мир сьогодні. Нехай пам’ять про минулі звитяги дає нам сили для нових перемог.

Вічна шана героям. 

Ми пам’ятаємо.

День безпечного інтернету

    Сучасні інформаційні технології та Всесвітня мережа не тільки відкривають безмежні можливості для навчання й особистого розвитку дорослих та дітей. Вони також сповнені загроз та небезпек, яким треба вміти протистояти. І саме для покращення досвіду цифрового користування в Пишненівській бібліотеці філії було проведено День безпечного інтернету.  Користувачі бібліотеки переглянули серіал «Я в мережі Інтернет» для підвищення їх обізнаності щодо безпечної поведінки у Всесвітній мережі.

Майбутнє планети у наших руках

      Вітаю маленьку користувачку   Пишненківської бібліотеки філії ШИРОКУ КІРУ, яка  взяла участь в Міжнародному екологічному конкурсі дитячого малюнка "Майбутнє планети у наших руках", та отримала перемогу у місцевому і обласному етапі. 

Також подякою за участь нагороджено  Бакуменко Анастасію.