Моя вишиванка - це мій оберіг

 Моя вишиванка з тоненького льону.

На ній срібні квіти із шовку й озону.

З поліського вітру, з травневої зливи.

А поміж листочків шипшина і сливи.

На кінчику голки мої давні мрії.

На ниточці сльози невтішні, самії.

А хрестики з поту, з роботи і втоми.

Моя вишиванка - це крапки і коми.

Це слово батьківське. Це думка матусі.

Моя вишиванка - це хліб на обрусі.

Солодкі марелі у здобному струдлі.

З калини наливка у глинянім кухлі.

А ще ця весна у зеленім відтінку.

Це яблуня, грушка в хрещатім барвінку.

Солодке і гірке, що капає з гілки.

Це вікна і двері і хатні причілки.

Я шию роками, я шию словами.

Я - "щастя моє" - промовляю вустами.

Це щастя моє, що вишИвана доля

Пройшла через все і вернулась до поля.

До квітки-волошки, до ґедзя, до бджілки.

Моя вишиванка з вишневої гілки.

На ній ясне сонце, білесенький сніг...

Моя вишиванка - це мій оберіг!