понеділок, 24 лютого 2025 р.

Гордість нації




     Леся Українка - гордість нації і всенародна любов. Вона прагнула згуртувати українців задля ідеї національної єдності, незалежності, миру та свободи. Своєю громадянською позицією служила Україні.

Вона - окраса нації, символ української


жінки. Недаремно в день її народження пропонується святкувати День української жінки.

              Вся ти — трепет, вогонь, ідея,

              Вся ти — вірна, єдина струна,

              І хто знає співця Антея —

              Той тебе у ньому пізна!


              Ти себе Українкою звала, -

              І чи краще знайти ім’я

              Тій, що радістю в муках сіяла,

              Як отчизна  -  твоя і моя.

              

                                 Максим Рильський.

неділя, 23 лютого 2025 р.

Не забудемо... Не пробачимо.

     24 лютого — третя річниця початку повномасштабної війни росії проти України.

Саме цього дня, 24 лютого 2022 року, вся Україна прокинулась від страшних вибухів… 

1095 днів сповнених страждань, страшних випробувань, втрат, розпачу, розлук… 

1095 днів мужності, незламності, героїчного спротиву…

Тисячі справжніх Українців, Героїв-захисників віддали найцінніше - життя за рідну Батьківщину!

Десятки тисяч отримали важкі поранення.

Під час повномасштабної війни ерефія примусово переселила тисячі українських дітей на підконтрольні їй території, надала їм російське громадянство, примусово усиновила їх у російські сім'ї. Оцінки кількості українських дітей, депортованих до росії після початку повномасштабного вторгнення, коливаються від 19592 до 307 тисяч (станом на початок серпня 2024 року вдалось повернути понад 750 дітей).

Майже щодня в Україні від російських бомбардувань та шахедів гинуть мирні жителі.

Не забудемо... Не пробачимо.



Вічна пам’ять і шана загиблим! Слава УСІМ Героям!

Слава Україні! Слава ЗСУ!

четвер, 20 лютого 2025 р.

Небесна Сотня - янголи, які стали героями

     Щороку 20 лютого ми вшановуємо пам՚ять людей, у яких одинадцять років тому проросійська влада, керована з Москви, відібрала життя, просто розстрілявши їх на вулиці без провини та вироку. Вбила беззбройних, мирних мітингувальників, учасників Революції гідності, які за покликом серця вийшли на Майдан висловити своє бажання жити у вільній, демократичній та європейській країні.

Ті події назавжди залишаться в пам’яті українського народу, промовисто демонструючи – ким є наш ворог-сусід і на що він був здатен навіть під час мирного життя. Нині, десятиліття потому, ми бачимо і відчуваємо всю його отруйну ненависть до українського народу, його ницість, підступність і жорстокість. 

    Герої Небесної Сотні назавжди залишаться для нас прикладом жертовності заради відстоювання свободи, гідності і права, заради вибору вільного європейського напрямку розвитку для нашої держави і неповернення до пострадянської, тоталітарної моделі відносин між владою та суспільством. Вони побороли страх, скинули кайдани, знайшли у собі сміливість протистояти диктатурі. Тому вони є нашими новітніми героями, подвиг яких ми будемо шанувати і продовжувати. 

Вічна пам’ять і слава Героям Небесної Сотні! 





Улас Самчук - літописець українського життя

     



20 лютого 1905 року народився Улас Самчук — один з визначних українських письменників ХХ століття. (20.02.1905- 09.07.1987)

   Улас Самчук є автором роману «Марія» — першого художнього твору, присвяченого темі Голодомору 1932-1933 років. Він став літературним пам'ятником мільйонам українців, які загинули від голоду, організованого сталінським режимом. 

  Самчук, як сучасник тих трагічних подій, прагнув донести правду про страждання селян та збереження національної пам'яті.

  «Марія стоїть над дитиною і думає: «Вмреш, дитинко. На широкому світі немає вже для тебе трошечки хліба... Зовсім трошечки хліба...»Дивиться у вікно. На подвір'ї дерева вбираються бруньками. Земля ще кормить їх…»

 Творча спадщина Уласа Самчука залишається важливою і сьогодні. Його  романи «Кулак», «Темнота» надихають замислитися над минулим, шанувати пам’ять предків і осмислювати події минулого, щоб не повторювати своїх помилок.

середа, 19 лютого 2025 р.

Герб України - символ моєї свободи


     19 лютого 1992 року затверджено Малий Державний герб України.

Герб держави Україна, один із чотирьох її офіційних символів поряд з прапором, гі́мном і Конституцією. 

Цікаві факти про український символ

*  Що символізує Тризуб? Для українців в усьому світі Тризуб символізує нерозривний зв’язок із Вітчизною. У різні періоди історії наш Тризуб ставав символом боротьби за незалежність.

*  У давні часи він використовувався як своєрідний оберіг. Зображення тризуба археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих з I століття нашої ери. Символ відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, в українських землях з II століття.

*  Радянська тоталітарна система таврувала тризуб як «націоналістичний знак» та жорстоко карала тих, хто його використовував. У сприйнятті кремлівських катів із тих часів мало що змінилося – їхньому двоголовому орлу досі ніщо не пече так, як вістря нашого тризуба!

*  Існує близько трьох десятків теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу). Відомий дослідник Тризуба В. Січинський навів у своїй книзі перелік трактувань Тризуба, що існували в середині XX сторіччя.

*  За часів Київської Русі тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах. За матеріалами енциклопедії: посли київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договорів із візантійцями мали свої печатки з тризубом. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого – тризуб.



субота, 15 лютого 2025 р.

У єдності наша сила!

     У єдності наша сила!

Під таким гаслом була проведена патріотична вікторина для дітей в Пишненківській сільській бібліотеці присвячена до Дня Єднання, що відзначається в Україні 16 лютого. Напередодні цього свята діти завітавши в бібліотеку стали активними учасниками пізнавальної вікторини.

    Зараз ми єдині, як ніколи. Єдині у своєму прагненні до свободи, незалежності та миру. В умовах війни єдність набула особливого значення. Щиро бажаємо завжди любити свою країну, пишатися своєю історією та своїм народом.

    Також відвідувачі бібліотеки мали змогу переглянути дитячі малюнки та книжкову виставку " Щоб у серці жила Україна".






Ти вічний біль, Афганістан!

   



    Сьогодні ми вшановуємо учасників бойових дій на території інших держав. 

Особлива вдячність всім, хто маючи бойових досвід, здобутий в “гарячих точках” планети, у 2014-му стали до лав Збройних Сил України. 

Честь українським миротворцям за врятовані життя і зміцнення міжнародного іміджу нашої держави.

Вічна пам’ять полеглим за мир! 

Слава Україні!

пʼятниця, 7 лютого 2025 р.

Видатні земляки Полтавщини

     З Полтавщиною тісно повʼязаний Василь Кричевський (1872-1952) – видатний український архітектор, художник і графік, один із основоположників стилю український архітектурний модерн. Засновник української професійної університетської архітектурної та художньої освіти. Один із засновників Української академії мистецтв. Він також автор Державного Герба УНР, який був прийнятий 22 березня 1918 року. Саме варіант Кричевського покладений в усі сучасні зображання герба-тризуба. Також Кричевський, разом з Григорієм Нарбутом, створював графічний образ перших грошових знаків УНР – гривень. 

Кричевський народився на Слобожанщині, а помер в еміграції, в далекій Венесуелі. Але саме на Полтавщині він створив шедеври архітектури, які стали справжніми пам’ятниками його таланту. У першу чергу - це будівля нинішнього Полтавського краєзнавчого музею, який носить ім’я Василя Кричевського. Проєкт у стилі українського модерну Кричевський створив 1903 року для будинку Полтавського земства. Основою для нього стала українська народна архітектура, а сам будинок в проекції має форму тризуба. 

    У музеї розповідають багато надзвичайно цікавої інформації про будівництво та подальшу долю будівлі, зокрема про те, як її старанно відновлювали після Другої світвої війни. Окрема зала тут присвячена самому Василю Кричевському, є багато особистих речей архітектора, і також історичні артефакти, зібрані ним за життя.

Кричевський також був гарним художником. В його доробку кілька сотень картин і малюнків. Більша їх частина зберігається в Українському музеї Нью-Йорка. Але є його роботи і в Полтаві, їх 2003 року передала музею онучка Кричевського Оксана де Лінде. 

Ще один зразок архітектурного таланту Кричевського – Народний дім - був побудований у Лохвиці. Він був спроєктований архітектором за три роки до будинку Полтавського земства. Був зведений з дерева і теж мав риси українського модернового стилю. Будинок простояв до 1970-х років, але був знесений за наказом місцевого комуністичного керівництва, яким був байдужий і сам Кричевський, і його мистецтво.

    За проєктом Кричевського збудовано Опішнянський гончарний навчально-показовий пункт у 1916-1919 роках. Має ті ж самі ознаки стилю українського модерну.

З ім’ям Кричевского також тісно пов’язаний Миргород. Тут 1918 року Василь Григорович керував керамічною школою, на базі якої створив керамічний інститут. 

Василь Кричевський допомагав режисеру Олександру Довженку створювати його знамениті фільми, займаючись мистецьким офрмленням кінокартин, які знімали, в тому числі, і на Полтавщині, у Яреськах.

Під час Другої світової війни Кричевський емігрував до Європи, а згодом – до Південної Америки, де жив у столиці Венесуели Каракасі. Невдовзі після смерті його перепоховали на українському цвинтарі св. Андрія в м. Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі, США.

Полтавщина була своєрідною музою для Кричевського і видатний митець взяв тут чимало натхнення для своєї творчості.