Творець казкових країн

    30 січня - день народження Всеволода Зіновійовича Нестайка - «Сонячного Письменника» усіх дітлахів багатьох поколінь України.

   Книги В. Нестайка перекладено двадцятьма мовами світу. За його творами знімалися фільми, що завоювали міжнародні нагороди. Всеволод Нестайко — лауреат літературної премії імені Лесі Українки (за повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі»), премії імені Миколи Трублаїні (за повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків»), премії імені Олександра Копиленка (за казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя»). На першому Всесоюзному конкурсі на кращу книгу для дітей за повість в оповіданнях «П’ятірка з хвостиком» він був удостоєний другої премії. А в 1979 році рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Г. Х. Андерсена, як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури. 

Крути. Бій за майбутнє

     

29 січня — День пам’яті героїв Крут

29 січня в Україні вшановують пам’ять героїв Крут — молодих українців, які у 1918 році стали на захист незалежності Української Народної Республіки. Біля станції Крути кількасот студентів, гімназистів і курсантів вступили в нерівний бій із багатотисячним більшовицьким військом.

Їхній подвиг не був марним: вони зупинили ворога, виграли час для української дипломатії й засвідчили світові, що за свободу України готові боротися навіть ціною власного життя.

Герої Крут стали символом жертовності, мужності та любові до Батьківщини. Пам’ятаємо. Вшановуємо. Продовжуємо їхню справу. 

Україна крізь віки

 28 січня відзначаємо День затвердження Державного Прапора України. Саме 28 січня 1918 року в Україні було офіційно затверджено національні кольори синьо-жовтого прапора. Він символізує свободу, боротьбу та перемогу, які є серцем української нації.

Символіка прапора:

Прямокутне полотнище із двох рівних горизонтальних смуг:

🔹Синя – небо, мир, духовність.

🔸Жовта – пшениця, родючість, добробут.

Синьо-жовте поєднання вперше замайорів 

на міській ратуші Львова у червні 1848 року. З того часу ці кольори стали символом єдності, соборності й незалежності України. Зараз, як і багато віків тому, Україна знову захищає свою незалежність та територіальну цілісність від російської окупації. Достойні нащадки славетних українців - наші Герої, гідно боронять нашу незалежну державу від ворогів. Україна обов’язково переможе і наш Державний Прапор знову буде майоріти над усіма звільненими містами та селами України. Єднаймося!

Прапор - наша гордість! Прапор - наша честь, сила і незламність! 

Так було і так буде! 

Слава Україні! І вічна слава усім, хто боронив і боронить Україну від ворогів!

Поет світового масштабу

     23 січня народився Тичина Павло Григорович (1891-1967 рр.) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.

Маловідомі факти про Павла Тичину

    При народженні був записаний у метричній книзі як «Павелъ Григорьевъ Тычининъ». В одній із анкет стверджував, що справжнє його ім'я — Тичина Павло Григорович, але «чомусь батькові забажали Тичина переробити на Тичинін — і це останнє у мене по всіх документах, закінчуючи середньою школою». На схилі літ згадував, що предки його належали до козацької старшини, а «у так званих «полуботківських міліонах» було ще й наше прізвище», але точна генеалогія поета не встановлена.

    Першою вчителькою Павла (після батька) була Серафима Миколаївна Морачевська, яку він згадував усе життя і якій присвятив однойменну поему. Саме вона порадила віддати здібного хлопчика в один із монастирських хорів Чернігова, де за свій спів він мав можливість продовжити навчання.

    У 9 років Павло Тичина став співаком архієрейського хору при Грецькому монастирі. Регент хору виділяв Павла з-поміж інших хлопчиків-співаків, доручав йому навчати нотної грамоти новачків. Серед «учнів» Павла Тичини були і його молодший брат Євген та майбутній знаменитий хоровий диригент Григорій Верьовка. Як правило, навчання відбувалося на могилі Леоніда Глібова, похованого в Чернігові на території Троїцького монастиря.

    Павло Тичина мав неабиякий хист до малювання. У старших класах він пройшов ґрунтовну художню школу у викладача малювання Михайла Жука. Він також увів Павла Тичини в коло чернігівської інтелігенції, познайомив із Михайлом Коцюбинський.

Писати вірші почав з 1906 року, наслідуючи Олександра Олеся та Миколу Вороного. Перший вірш – «Ви знаєте, як липа шелестить» - побачив світ у 1912 році в першому номері журналу «Літературно-науковий вісник» з подачі Михайла Грушевського, якому зошит з поезіями Тичини передав Коцюбинський.

   Тичина самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов, а зокрема — вірменську, грузинську, арабську, турецьку, єврейську, був діячем Асоціації сходознавства УАН, членом-кореспондентом Болгарської Ан. Під час евакуації  попросив учителя башкирської. Збереглися переклади Павла Тичини українською мовою з сорока мов світу, зокрема поезій Янки Купали, Якуба Коласа, Іллі Чавчавадзе, Церетелі, Донелайтіса, Христо Ботева тощо.

Єдина країна - єдина сім'я

     Щорічно 22 січня відзначається День Соборності України — державне свято, яке символізує єдність і неподільність усіх українських земель. 

Саме цього дня 1919 року у Києві на Софійському майдані було урочисто проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки в єдину Соборну Українську Державу.  

Усіх, хто цікавиться історією країни початку ХХ століття, можуть переглянути видання,  Акт Злуки 22 січня 1919 року — знаменна віха в історії української державності.

Завдяки науковим працям відомих українських істориків, ви зануритеся у світ історичних подій доби Української революції 1917—1921 років. Серед них захоплюючі книжки: 

🔸Нариси історії Української революції 1917—1921 років — у книзі розповідається про особливий період у модерній історії України, в ході якого були реалізовані перші в ХХ столітті українські державотворчі проекти: Українська Народна Республіка, Українська Держава, Західноукраїнська Народна Республіка. Розкриваються соціальні, політичні та культурні аспекти революційного часу. 

🔸Гирич І. У переддень змагань за українську державу (середина ХІХ—початок ХХ ст.) — книга розповідає про людей, що були елітою українського суспільства середини ХIХ — початку ХХ століття. Людей, які підготували ґрунт для Української революції 1917—1921 років. Біографії киян-інтелектуалів структуровано за фаховою належністю: політики, історики України, історики права, церковні історики, літературознавці, священники, кооперативні діячі; крім того, подано розповіді про освітні заклади, де самовіддано працювали герої цієї книги. Автор оцінює внесок науковців у скарбницю національної історіографії та додає адреси їхнього мешкання в Києві протягом життя. 

🔸Сергійчук В. Українська Соборність : відродження українства в 1917—1920 роках — на великому архівному матеріалі, що раніше переховувався в спецфондах, професор Володимир Сергійчук засвідчує: українська душа невмируща, де б українці не були, вони завжди тягнуться до своєї Матері-Батьківщини, їхні серця б’ються в одному ритмі з Києвом. Особливо це виявилося 1917 року, коли українство взялося творити свою власну долю на своїй етнічній території. Тоді у визвольні змагання включилися не тільки на Великій Україні — скрізь, де вже розселився наш етнос, підтримували прагнення до творення Самостійної Соборної Держави.

🔸Макарчук С. А. Українська Республіка галичан : нариси про ЗУНР — праця висвітлює історію українського національно-визвольного руху в Австро-Угорщині, що привів до створення у жовтні 1918 року Української Національної Ради та проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Розглядаються питання державного і військового будівництва в ЗУНР, хід українсько-польської війни 1918—1919 років , причини поразки Української Галицької Армії. Велика увага звернена на ідею соборності в політичній діяльності ЗУНР, що втілилася у пам’ятному історичному Акті Злуки.

🔸Українська революція 1917—1921 років в ілюстраціях (автор концепції Олександр Кучерук) — у виданні зібрано ілюстрації, які відтворюють розвиток події Української революції 1917—1921 років, історію УНР доби Центральної Ради і Директорії, важливі миті життя Української Держави та Західноукраїнської Народної Республіки. До кожної фотографії подано тексти з тогочасної преси, документів, спогадів. Пропонована книга є гарним путівником по історії державотворення і боротьби за самостійну, соборну, демократичну державу українського народ.

Вони витримали - не витримав бетон

              День пам’яті Кіборгів

    16 січня українці відзначають День пам’яті Кіборгів або День вшанування захисників Донецького аеропорту. Ця важлива пам’ятна дата для України запроваджена з ініціативи українських бійців, що вижили у боротьбі за ДАП. У цей день українці вшановують захисників донецького аеропорту. За витривалість, стійкість та мужність їх нарекли кіборгами. Вони стали символом патріотизму та відданості незалежній Україні. Бійці, які захищали летовище, отримали державні нагороди (деякі – посмертно). 

    День пам’яті Кіборгів відзначається 16 січня з 2018 року.  Це неофіційна подія, але вона вже багато років має всенародну підтримку суспільства.            

Офіційно відзначається в Україні з  20 січня 2022 року. Ця дата встановлена спільним Наказом Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України. 

Вибір цієї дати пов’язаний із завершенням героїчної оборони Донецького аеропорту, яка тривала 242 дні — з 26 травня 2014 року до 20 січня 2015 року.

Джек Лондон - людина - легенда

     12 січня - 150 років з дня народження американського письменника, громадського діяча, соціаліста Джека Лондона.

Народився 1876 року в Сан-Франциско. При народженні одержав ім'я Джон Чейні, але вісім місяців по тому став Джоном Гріффітом Лондоном.

    Джек Лондон — легендарний письменник-авантюрист, який встиг побувати «золотошукачем», моряком, військовим кореспондентом і став першим мільйонером-письменником, заробляючи фантастичні суми за книги, при цьому неймовірно багато працюючи (15 годин на день), але помер у 40 років за загадкових обставин, залишивши після себе понад 40 книг, включаючи «Поклик предків» та «Біле Ікло».Він був одним з засновників анімалістичної традиції не тільки в американській, але і у світовій літературі. Зображення диких та домашніх тварин у Лондона позначається не тільки великою любов'ю до "братів наших менших", але й знанням світу тварин, їх поведінки і повадок. 

   

  В бібліотеці відвідувачі разом з книгами мають можливість вирушити у захопливу подорож, присвячену життю й творчості Джека Лондона «Джек Лондон: між Північчю та вогнем пригод».

 Твори Джека Лондона навчають стійкості, мужності та жаги до життя, які притаманні кожному його твору.

Історія " Омельченко в Антарктиді"

     Першим українцем, який побував в Антарктиді, став АНТОН ОМЕЛЬЧЕНКО (1883, с.Батьки на Полтавщині - 1932, там же) - учасник британської експедиції Роберта Скотта, член Королівського географічного товариства Великої Британії. 4 січня 1911 р. він вперше зійшов на берег Антарктиди.

Антон був сьомою, найменшою, дитиною в родині малоземельного хлібороба Луки Омельченка з с.Батьки Зіньківського повіту Полтавської губернії. Бідність змусила 10-річного Антона і його старших братів вирушати щороку на кілька місяців на заробітки до Ставропольського краю, де вони випасали кіз, овець, коней. Звідти напередодні російсько-японської війни тямущий хлопець, який мав підхід до коней, потрапив на Далекий Схід і з конюха став жокеєм. Власне, завдяки роботі, він познайомився із Вільямом Брюсом, який приїхав у Владивосток, аби купити пару десятків витривалих маньчжурських коней (поні) для експедиції Роберта Скотта на Південний полюс. Саме за його рекомендацією Скотт включив до складу антарктичної експедиції й полтавця Антона Омельченка, який знав коней, володів англійською мовою й мав міцне здоров'я. Так українець став членом експедиції, що вирушила до Антарктиди.

    Спершу перед А.Омельченком поставили завдання лише доправити коней до Нової Зеландії, але згодом його включили до групи дослідників, й він в складі експедиції Скотта перетнув Тихий, Індійський і Атлантичний океани та 4 січня 1911 року зійшов на берег Антарктиди - першим з українців.

Цікаво, що в експедиції був фотограф, який зробив не лише низку знімків, а й записав майже годинне відео. Є на ньому і наш земляк, який танцює гопак.

На жаль, експедиція виявилася не дуже ретельно підготовленою і зіштовхнулася з багатьма складнощами. Зокрема над завданням виявилося пробратися до Південного полюсу - техніка виходила з ладу, поні загружали в снігу. Було вирішено, що до самого полюсу  піде невелика група на чолі з Робертом Скоттом. Антон Омельченко на конях провів їх до середини шельфового льодовика Росса - поки коні могли рухатися, а потім повернувся з ними на базу. Це врятувало йому життя, ніхто з групи Скотта не повернувся на берег. Та й з'ясувалося, що першими свій прапор на полюсі встановили норвежці...

Однак Британія гідно вшанувала своїх полярників. Учасники експедиції, які залишились на березі й вижили, стали героями, їхні прізвища включили до списку членів британського Королівського географічного товариства і влаштували їм урочистий прийом у королівському палаці та вручення нагород. Так, наш земляк став одним із перших українців, хто отримав нагороду з рук короля Великої Британії Георга V. До отриманої ним медалі на честь подвигу першопрохідців Антарктиди додавалася також довічна пенсія. 

Її Антон Омельченко отримував до 1927 року, вже по поверненні додому, доки між СРСР і Великою Британією не було розірвано дипломатичні відносини.

Повернувшись на батьківщину, Антону Омельченку довелося воювати на фронтах Першої світової війни, і вже після неї він оселився у рідному селі на Полтавщині. Тут таких почестей як в Британії йому не було, натомість він влаштувався на роботу звичайним листоношею і все мріяв написати книгу про пригоди в Антарктиді. Та не судилося - удар блискавки на порозі власного будинку обірвав його життя у 49 років.

Однак історія "Омельченко в Антарктиді

" мала продовження у нащадках Антона Лукича. Його онук Віктор Омельченко став учасником 3-ї української антарктичної експедиції у 2001р., а правнук Антон Омельченко - учасником 20-ї (2015-2016) та 24-ї (2019-2020) українських антарктичних експедицій.

На честь Антона Омельченка британці назвали бухту на Березі Оутса, відкриту дослідниками Антарктиди 1958 року. 2012 року, в рамках відзначення сторіччя від експедиції Роберта Скотта, на його честь також назвали кліф на острові Росса на північному узбережжі Землі Вікторії у Східній Антарктиді. Українці у 2019 р. розмістили його портрет в історичному коридорі української антарктичної станції «Академік Вернадський». А онук Антона Омельченка Віктор, вирушивши в Антарктиду, взяв із собою грудку полтавської землі - від діда, а йому на могилу привіз звідти камінь...