субота, 26 квітня 2025 р.

ЧОРНОБИЛЬ: біль, сум, гіркий спомин


      Сьогодні ми згадуємо одну з найстрашніших техногенних катастроф в історії людства – вибух на Чорнобильській АЕС 1986 року. Ця трагедія змінила долі сотень тисяч людей та залишила глибокий слід у світовій історії.

Чорнобиль – це урок, який має нагадувати про важливість безпеки і відповідальності. 

Ми вшановуємо пам’ять загиблих ліквідаторів і дякуємо всім, хто брав участь у боротьбі з радіаційною загрозою та допомагав постраждалим.




Світла пам’ять усім жертвам Чорнобиля. Україна пам’ятає...

середа, 23 квітня 2025 р.

КНИГА - мудрість віків


     Сьогодні, 23 квітня - Всесвітній день книги та авторського права.



Особливістю впровадження такого дня є усвідомлення важливості книжки, що сприяє діалогу, взаєморозумінню, емпатії, толерантності, досягненню високого рівня культури та сталого миру.

Книжка - це найдивовижніший винахід людства і найцінніший скарб. 

Читайте самі, закохуйте у читання людей, що вас оточують і нехай це викликає лише добрі емоції та бажання творити.

пʼятниця, 18 квітня 2025 р.

Великодня радість Україну обіймає

     Наближається одне з найбільших християнських свят - Великдень. Всі ми чекаємо цей день з великими надіями та сподіваннями, що нарешті настане мир і спокій на нашій рідній землі. Щоб прикрасити своє життя у передсвяткові дні , бібліотекар Пишненківської бібліотеки для відвідувачів створила Великодню виставку, на якій можна переглянути прикраси 






створені дітьми- користувачами під час весняних канікул " Великодні прикраси своїми руками".

четвер, 17 квітня 2025 р.

Майбутнє планети у наших руках

     КЗ " Зіньківська публічна бібліотека" Зіньківської міської ради нагородила подяками Фенько Вікторію та Шандор Нелю користувачів Пишненківської бібліотеки - філії, за активну участь у Всеукраїнському екологічному конкурсі дитячого малюнка " Майбутнє планети у наших руках".



четвер, 3 квітня 2025 р.

Олесь Гончар - великий майстер слова

     3 квітня 1918 – у селі Ломівка біля нинішнього міста Дніпро народився Олесь Гончар – письменник, літературний критик, громадський діяч, перший лауреат республіканської премії ім. Шевченка (1962), голова Спілки письменників України, академік НАН України. Герой України .

Виховувала бабуся у слободі Суха на Полтавщині, оскільки мама померла, а батько одружився вдруге і забрав до себе старшу сестру Олесю. Все життя прожив під прізвищем матері, хоча при народженні отримав прізвище батька – Біличенко.

 У 1933 року підлітком влаштувався кореспондентом районної газети, яка згодом направила його до харківського технікуму журналістики. Після закінчення працював учителем у селі Мануйлівка, згодом — в обласній молодіжній газеті .

У 1938 році Олесь Гончар став студентом філологічного факультету Харківського університету. На першому курсі написав оповідання «Черешні цвітуть», яке опублікували в журналі «Радянська література», а у 1941 році за оповідання «Орля» отримав свою першу премію.

Добровольцем, у складі студентського батальйону, пішов на фронт Другої світової війни у 1941 року. Попав у полон, звідки втік у 1943 році і повернувся захищати свою Батьківщину.

Протягом 1949-1960 років у світ вийшла низка творів Олеся Гончара на воєнну тематику: «Земля гуде», «Партизанська іскра», «Людина і зброя». У цей період письменник працював над творами сучасної та історичної тематики (збірки «Південь», «Дорога за хмари», повісті «Микита Братусь», «Щоб світився вогник», романи «Таврія», «Перекоп», «Тронка» та ін.). У 1968 році вийшов друком роман «Собор», але невдовзі був вилучений з літературного процесу.

У 1959-1971 pоках Олесь Гончар керував Спілкою письменників України. За роман «Людина і зброя» в 1960-му році був нагороджений Державною премією імені Т. Шевченка. Опублікував романи «Циклон» (1970), «Бригантина»(1973), «Берег любові» (1976), «Твоя зоря» (1980), у 1989 р. – повісті «Далекі вогнища», «Спогад про океан», новели «Корида», «Чорний яр», «Двоє вночі».

   


    В житті письменника було чотири жінки-берегині: мама, Тетяна Гаврилівна Гончар-Біліченко, бабуся Прісина, сестра Шура та дружина. Мама, бо подарувала йому життя. Бабуся, бо казками, народними піснями, молитвою, любов’ю замінила Олесеві матір. Сестра, бо лікувала не тільки Олеся, а й всіх молитвою і словом. Дружина, Валентина Данилівна (Мала) Гончар, – мужня жінка, вона ніколи не скиглина, ніколи не жаліла себе, в неї «ніколи нічого не болить», була сильною особистістю, за що й припала до серця юного письменника.

середа, 2 квітня 2025 р.

З днем дитячої книги


     Вітаю читачів  з Міжнародним днем дитячої книги!

Історія дитячої літератури починається з появи друкарського верстату в Європі. І тільки з  XVIII століття діти могли вже вибирати собі книги за смаком. XIX століття по праву називають золотим століттям літератури, адресованої дітям і юнацтву.

А День дитячої книги з'явився в 1967 році. Засновницею була німецька письменниця Йєлла Лепман. Свято було приурочене до дня народження найвідомішого казкаря світу Г.Х.Андерсена. Йєлла Лепман також організувала премію ім. Г.Х.Андерсена для дитячих письменників. Серед її отримувачів були такі відомі дитячі письменники, як: Астрід Ліндгрен, Джанні Родарі, Туве Янссон, Джеймс Крюс. Першою "дитячу Нобелівку" отримала в 1956 році англійська казкарка Елеонор Фарджон.

   



У 1973 році Почесний диплом Міжнародної премії ім. Андерсена  за поему-казку "Барвінок і Весна" отримав український письменник Богдан Чалий. А в 1979 році до "Почесного списку Андерсена" було внесено ім'я Всеволода Нестайка та його книгу "Тореадори з Васюківки".

Дитячий казкар світу

     Подвійне свято книголюбів!

2 квітня 220 років тому народився в Оденсе - місті на данському острові Фюн - народився Ганс Крістіан Андерсен. Злиденне дитинство лише сприяло багатій уяві хлопчика, який вигадував фантастичні історії й розповідав їх своїм одноліткам. Звісно, ніхто не вірив у ці казки, зате через роки багатий внутрішній світ і уява зробили Ганса Крістіана улюбленим казкарем мільйонів дітей в усіх куточках світу. Хоча до кінця життя так і писав з помилками. 

Родина Андерсена була з-поміж зубожілих, тому уже з дитинства він звик був поневірятися по родичах та різних опікунах (після смерті батька). Відтак значну частину його життя складали різні поїздки (короткочасні чи тривалі). Найпершою тривалою поїздкою слід вважати переїзд із рідного Оденсе до Копенгагена (що було пов'язане із зароблянням грошей та навчанням). Оселившись у столиці, де він жив у доволі спартанських та ощадливих умовах, Ганс не полишав своїх мрій (як театральних так і письменницьких).

Улюблений письменник мільйонів дітей ніколи не був одружений і своїх дітей не мав. Хоча закохувався не раз.

Встидливий та полохливий хлопчак, Ганс уперше закохався ще в школі. То була дівчинка Сара, яка жаліла худорлявого з маленькими очима, величезним носом та довгими руками хлопчину. Подаровану нею троянду Андерсен зберігав впродовж усього життя.

У 25 років юнак Андерсен закохався в сестру університетського приятеля 17-річну Ріборґ Войт. Але її брат не хотів мати такого дивака за свого родича й заявив Гансові, що вона засватана. Він так і не дізнався, що кохана ніколи не одружувалась.

20 вересня 1843 року Андерсен написав: «Я кохаю!». Йшлося про шведську співачку Єнні Лінд. Вродлива жінка була на 15 років молодшою за Андерсена. На його освідчення відповіла, що натомість може запропонувати лише дружбу. Називала його братом. Оперна діва одружилася з піаністом. Найліричніші казки Андерсена — «Русалонька», «Снігова королева», «Соловейко» — присвячені саме Єнні Лінд.

    А ще щороку 2 квітня уся всесвітня спільнота відзначає Міжнародний день дитячої книги.  Це свято привертає увагу всіх дітей та їхніх батьків до надзвичайної важливості книжки в житті юних читачів. Адже саме вона відкриває малятам двері у великий та незнайомий світ, знайомить з невідомими раніше істотами, розкриває таємниці життя, сприяє становленню особистості. Це свято книги, дитинства та магії казки.

   




Свято вирішили відзначати 2 квітня, тому що в цей день народився автор улюблених дитячих казок – Ганс Крістіан Андерсен.