Вже четверта річниця, як Україна не має спокою.
Чотири роки…
1460 днів тривог.
1460 ранків із новинами, які змінюють нас назавжди.
Ми навчилися жити між «прильотами» і «відбоями».
Навчилися цінувати тишу так, як ніколи раніше.
Навчилися обіймати міцніше.
Чекати довше.
Вірити впертіше.
Колись ми мріяли про подорожі й плани на вихідні.
Тепер найбільша мрія — мирне небо.
Але знаєте що?
Україна не має спокою —
та вона має незламність.
Має серця, які не здаються.
Має людей, які тримають світло навіть у темряві.
І попри все — ми живі.
Ми любимо.
Ми будуємо.
Ми віримо.
Нехай пам’ять про цей день робить нас єдиними, сильними і непереможними.
І це вже наша перемога кожного дня. Пам'ятаємо! Віримо!
Доземний Уклін, Безмежна Повага та Велика Подяка Воїнам України!


Немає коментарів:
Дописати коментар